Мєнтовські війни

Я не знаю чим закінчиться справа (думаю нічим, як і все, чим займається ГПУ), в якій з невизначеним процесуальним статусом фігурує заступник міністра внутрішніх справ Вадим Троян, але хотів би зробити як би перші висновки.

1. Маємо класичний приклад мєнтовських воєн, коли ГПУ і СБУ з політичною метою стартують на МВС і пов'язані з нею структури. Мета ГПУ і СБУ проста — публічно дискредитувати і політично послабити керівництво МВС, а в даному випадку ще й полк «Азов» та афільовані до нього громадсько-політичні структури. Тим самим ГПУ і СБУ посилюють вплив Президента не тільки на МВС, а й на політичну ситуацію в країні.

2. Чи був у діях Трояна склад злочину. Не знаю. Цього не знає ніхто. Жодних процесуально закріплених доказів злочинних дій Трояна у ГПУ та СБУ немає, бо якби були, то їх би вже давно злили в ЗМІ. В даному випадку вірити зливним бачкам Кремля — це не поважати самих себе.

3. У Вадима Трояна, м'яко кажучи, неоднозначна репутація в правих, національно-патріотичних колах. Одні ним захоплюються, інші тихо ненавидять. Дехто з шанованих мною друзів-соратників з їхніх слів саме через Трояна покинули лави «Азова». В даному випадку я звертаюся до всіх соратників — правих: камради, ви можете як завгодно відноситися до Вадима Трояна, але припиніть підігрувати цинічним баригам від влади і кремлівським зливним бачкам. Троян не святий, як і всі ми, але і питати з нього можемо лише ми, колишні і нинішні соратники, а не якісь ссучені бариги.

Мы же чтим Минские, или Как поровнять ВОП противника

4. Тепер щодо «Азову» та причетності людей з полку до цього кримінального провадження. Нехай у всьому розбирається слідство. Ми його звичайно будемо контролювати, але звинувачувати весь полк та всіх причетних до «Азова» в здирництві та хабарництві, м'яко кажучи, не коректно. Коли азовці захищаючи країну йшли на смерть, більшість нинішніх звинувачувачів або бухало, або баригувало, але аж ніяк не воювало.

5. І нарешті знову понятійне. Другого дня після провального для ГПУ голосування за притягнення до кримінальної відповідальності мого товариша і колеги по фракції Радикальної партії Олега Ляшка — Андрія Лозового, я мав дуже важку розмову з колишнім командиром «Азову», а нині нардепом Андрієм Білецьким, який голосував «за» притягнення. Я сказав Білецькому, що в його випадку голосувати «за» притягнення Лозового було абсолютно, як на мене, не прийнятно, адже саме Лозовий готував постанову ВРУ, за якою з в'язниць вийшли політв'язні Януковича, і в тому числі Білецький. У відповідь я почув, що все це політика і що ми нікому нічого не винні. Я зауважив, що людська доля не може бути об'єктом політики, і з такими підходами Білецький дочекається, поки ГПУ прийде за ним чи його людьми… Як бачимо історія вчить тому, що нічого не вчить…

Якось так…